Регіональна цільова програма розвитку заповідної справи у Львівській області на період 2009-2020рр.

Преамбула

 

Ця програма розроблена на підставі та з урахуванням вимог Законів України “Про загальнодержавну Програму формування національної екологічної мережі України на 2002-2015”; „Про екологічну мережу України”; “Про охорону навколишнього природного середовища”, “Про природно-заповідний фонд України”, “Про тваринний світ”, “Про рослинний світ”, “Про місцеве самоврядування”; Земельного, Лісового та Водного Кодексів України, Указу Президента України від 23.05.2005 р. № 838/2005 „Про заходи щодо дальшого розвитку природно-заповідної справи в Україні”, Концепції національної екологічної політики України на період до 2020 року (Розпорядження КМ України від 17 жовтня 2007 р. № 880-р) та Загальнодержавної цільової екологічної програми розвитку заповідної справи на період до 2020 року, затвердженої Законом України “Про затвердження Загальнодержавної цільової екологічної програми розвитку заповідної справи на період до 2020 року”, Програми формування регіональної екологічної мережі Львівської області на 2007-2015 роки (рішення Львівської обласної ради від 13 червня 2007 р. № 314).

 

1. Мета Програми

 

Мета Програми полягає у забезпеченні реалізації на регіональному (обласному) рівні складових єдиної державної політики у сфері розвитку заповідної справи, удосконаленні управління системою територій та об’єктів природно-заповідного фонду з метою підвищення їх ролі у збереження біотичного та ландшафтного різноманіття, гармонізації суспільних відносин у процесі відтворення і невиснажливого використання природних ресурсів, розвитку природоохоронного міжнародного співробітництва з цих питань, а також забезпечення конституційних прав Українського народу на чисте довкілля.

 

2. Наукові засади розвитку заповідної страви в регіоні

 

Заповідна страва на території Львівської області має давню історію, оскільки саме на її теренах ще 1886 року графом В. Дідушицьким було створено один з перших у Європі й перший на теперішніх теренах України природний резерват – Пам’ятку Пеняцьку (територія теперішнього Бродівського району).

 

Такий історичний статус області в галузі заповідної справи зобов’язує до прагнення посісти чільне місце в цій галузі в Україні загалом. Це можливо лише на підставі застосування сучасних критеріїв та наукових підходів розбудови мережі природно-заповідного фонду.

 

Найважливішими засадами формування мережі територій та об’єктів природно-заповідного фонду має бути принцип достатньої об’єктної та функціональної репрезентативності в розрізі основних виділів природничого районування регіону (області) як інтегральних критеріїв оцінки їх природоохоронної цінності.

 

У цьому контексті репрезентативність – це інтегральна категорія, що відображає ступінь необхідності й достатності (характерності, типовості, повноти представленості, функціональної довершеності тощо) природоохоронної території для забезпечення збереження й відтворення об’єктів охорони (популяцій окремих видів флори й фауни, загальної видової різноманітності, структури рослинного покриву тощо). Таке розуміння категорії репрезентативності передбачає забезпечення природоохоронних режимів і способів керування територіями та об’єктами природно-заповідного фонду, спрямованих на реалізацію збалансованого функціонування елементів екосистеми, що необхідно для реалізації нормального існування й відтворення природних комплексів та їх компонентів.

 

Репрезентативність території чи об’єкта природно-заповідного фонду може бути визначена лише по відношенню до певного регіону, який становить певну природно-географічну цілісність. Для такої оцінки необхідно мати інформацію про стан біотичної (видової, популяційної, ценотичної тощо) та ландшафтної різноманітності не лише на територіях та об’єктах природно-заповідного фонду, але й у регіоні загалом.

 

Тому, особливого значення набувають роботи щодо інвентаризації біотичної та ландшафтної репрезентативності на різних рівнях її прояву (видів, рослинних угруповань, біотопів тощо) із застосуванням сучасних картографічних методів і ГІС-технологій.

 

Реалізація цих базових наукових підходів до оптимізації структури природно-заповідного фонду регіону потребує широкого залучення наукового потенціалу регіону й відповідного рівня матеріально-технічної бази природоохоронних установ і Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Львівській області, зокрема, забезпечення потужною комп’ютерною технікою та ліцензійним програмним забезпеченням для формування відповідних баз даних.

 

3. Місце Львівської області в системі природничих районувань території як визначальний фактор її природоохоронної значущості

 

Львівська область посідає особливе місце в системі природничих районувань заходу України, що зумовлює високий рівень багатства флори й фауни території, різноманіття рослинності та неживої природи.

 

Територія Львівщини поширюється на чотири геоморфологічні області:

Волино-Поділля,

Передкарпаття,

Зовнішніх Карпат,

Вододільно-Верховинських Карпат.

 

У Львівській області виділяють 34 природних райони, які об’єднюються у такі групи:

І – група лесових лісостепових або опільських природних районів об’єднює Сокальське пасмо, Львівське Опілля, Ходорівське Опілля і Сансько-Дністровську увалисту височину.

ІІ – лесова горбогірно-лісова група природних районів об’єднюється у Західно-Подільське горбогір’я: Розточчя, Давидівське, Гологірське, Верхобузьке пасма, Перемишлянське, Бібрське та Стільське горбогір’я.

ІІІ – поліські ландшафти (райони): Бусько-Бродівський, Ратинський, Надсанський (Яворівський), Радехівський, Підподільський та Грядове Побужжя.

IV – передгірська або Передкарпатська група: Стривігор-Болозівський та Стрийсько-Жидачівський райони, Дрогобицьке та Моршинське передгір’я. Розташовані в області Передкарпатського передового прогину.

V – гірськокарпатські ландшафти об’єднюють чотири групи природних районів: низькогірно-бескидську, низькогірно-верховинську, середньогірно-бескидську і вододільно-верховинську.

 

За фізико-географічним районуванням на території області виділяють такі райони:

Передкарпаття,

Поділля,

Скибові Карпати,

Вододільні Карпати,

Рівнини Верхнього Бугу й Стиру,

Волинська височина.

 

Кожен з виділів природно-географічного районування має власні риси рослинного покриву й тваринного світу, відтак посідає унікальне місце в системі збереження регіональної біотичної та ландшафтної різноманітності й потребує індивідуальної оцінки рівня репрезентативності природно-заповідного фонду в його межах.

 

Крім того, Львівська область посідає особливе місце в інтеграції національної екомережі України у Загальноєвропейську екомережу. Саме на території області знаходяться елементи Карпатського та Північноподільсько-Опільського (у складі Галицько-Слобожанського екокоридору) регіональних макроекокоридорів, що мали б стати складовими Загальноєвропейської екомережі.

 

Тому перспективний розвиток мережі територій та об’єктів природно-заповідного фонду області має відбуватися узгоджено із завданнями розбудови регіональної екомережі з урахуванням виділених макробіогеографічних регіонів, перспективних для формування елементів регіональної екомережі, що визначені Програма формування регіональної екологічної мережі Львівської області на 2007-2015 роки:

 

– широтних природних коридорів, що забезпечують природні зв'язки зонального характеру:

Долини Бугу (Бузько-Волинський) (міжнародний),

Малополіський (Малополісько-Горинський),

Північноподільсько-Опільський (як складова Галицько-Слобожан-ського національного екокоридору),

Надсянський (міжнародний),

Прикарпатсько-Дністерський (як складова Карпатсько-Альпійського міжнародного екокоридору та Галицько-Слобожанського (у східній частині) національного екокоридору),

Карпатський (як складова Карпатсько-Альпійського міжнародного екокоридору).

 

– меридіональних природних коридорів, просторово обмежених долинами середніх і малих річок:

Верещиці,

Стира,

Стрия,

Західного Бугу,

Рати,

Свині,

Болотниці та ін.,

які об'єднують водні та заплавні території – шляхи міграції численних видів рослин і тварин.

 

4. Проблеми та шляхи й способи їх розв’язання

 

Світова й національна природоохоронна практика свідчить, що головною гарантією збереження унікальних і типових природних ландшафтів, зменшення темпів втрати біорізноманіття є створення і підтримання науково обґрунтованої, репрезентативної, функціонально цілісної та ефективно керованої системи територій та об’єктів природно-заповідного фонду як базового елемента екологічно збалансованого соціально-економічного розвитку регіону у складі країни загалом.

 

Репрезентативна й функціонально цілісна мережа територій та об’єктів природно-заповідного фонду, створена з урахуванням науково обґрунтованих підходів до збереження регіональної біотичної та ландшафтної різноманітності, є структурно-функціональною основою формування екомережі як нової форми організації територіальної охорони природи в умовах подальшого інтенсивного антропогенного впливу на довкілля і трансформації природних ландшафтів.

 

Станом на 1 серпня 2008 року природно-заповідний фонд області нараховує 324 об’єкти й займає площу 132507,7 га, або 6,1% території області.

 

Негативні антропогенні впливи на довкілля призвели до зникнення великої кількості популяцій природних видів і загрози існуванню для багатьох з існуючих. Сьогодні в межах Львівської області росте 110 видів рослин, що включені до Червоної книги України, 259 регіонально рідкісних видів рослин, 14 видів рослин, що підлягають охороні згідно зі списками Бернської конвенції. Серед представників тваринного світу налічується 136 видів, включених до Червоної книги України, 41 вид тварин, включених у Європейський Червоний список, 130 регіонально рідкісних видів, 157 видів тварин, що підлягають охороні згідно зі списками Бернської конвенції.

 

Інвентаризація видів рослин і тварин, котрі підлягають особливій охороні, для території області, як і в межах територій та об’єктів природно-заповідного фонду області, проведена лише частково. Інвентаризація видового складу й поширення видів природної флори й фауни та оцінка стану їхніх популяцій поза територіями й об’єктами природно-заповідного фонду проводиться тільки в рамках науково-дослідних тем відповідних дослідницьких інституцій області, а її результати лише частково доступні для природоохоронної практики. Все це ускладнює процес оцінки репрезентативності як окремих територій та об’єктів природно-заповідного фонду області, так і їх сукупностей в межах певних природно-географічних виділів, що значною міро ускладнює формування функціонально цілісної системи територій та об’єктів природно-заповідного фонду області.

 

Відповідно до Програми перспективного розвитку заповідної справи в Україні, затвердженої Постановою Верховної Ради України від 22 вересня 1994 року, площа природно-заповідного фонду області збільшувалася, проте його частка від загальної площі території області, різноманіття природних ландшафтів і рослинних угруповань, територіальна структура самих природоохоронних територій не повною мірою відповідають міжнародним стандартам.

 

Просторова структура природно-заповідного фонду області дуже нерівномірна.

 

За фізико-географічними районами території та об’єкти природно заповідного фонду розподілені таким чином:

Фізико-географічний район, загальна кількість об’єктів ПЗФ

Функціональні типи об’єктів (кількість)

% об’єктів, що мають опосередковане природоохоронне значення

ПЗ, НПП, РЛП

площинні об’єкти

парки, ботсади

”точкові” об’єкти

Передкарпаття, 105

0

17

26

61

82,9

Поділля, 114

4

47

25

38

55,3

Скибові Карпати, 44

3

19

2

20

50

Вододільні Карпати, 22

0

17

0

5

22,7

Рівнини Верхнього Бугу й Стиру, 33

0

18

10

5

45,5

Волинська височина, 6

0

3

1

2

50

 

 

Нерівномірність просторового розподілу об’єктів природно-заповідного фонду певним чином зумовлена особливостями природничого районування області й значенням кожного з природно-географічних регіонів для збереження біотичної та ландшафтної різноманітності та його місцем у структурі регіональної екомережі. Разом з тим, слід відзначити, що за просторовим розподілом території та об’єкти природно-заповідного фонду області недостатньою мірою відповідають критеріям регіональної репрезентативності, тому їх просторова структура потребує істотного поліпшення.

 

У складі природно-заповідного фонду області, 131 об’єкт належать до т.з. “точкових” об’єктів (окремі дерева, артефакти неживої природи, деякі антропогенні об’єкти, наприклад свердловини мінеральних вод, нафти тощо), котрі практично не відіграють істотної ролі щодо збереження природної біотичної та ландшафтної різноманітності регіону. Звичайно, вони не становлять істотного відсотка площі природно-заповідного фонду регіону (38,46 га), хоча створюють певний “кількісний” фон, що не завжди позитивно впливає на оцінку функціональності локальних складових регіонального (обласного) природно-заповідного фонду в розрізі одиниць природничого районування. Ще 64 об’єкти – це парки пам’ятки садово-паркового мистецтва, ботанічні сади, дендрарії, зоопарк, тобто об’єкти антропогенного походження, значення яких у збереженні природних комплексів регіону є опосередкованим. Їхня загальна площа становить 997,52 га (0,75% площі природно-заповідного фонду області). Таким чином, понад 60% від загальної кількості об’єктів природно-заповідного фонду області становлять лише 0,78% загальної площі природно-заповідного фонду області, є “точковими”, або антропогенними об’єктами й мають другорядне значення для збереження природної біорізноманітності регіону. Отже, кількісні показники природно-заповідного фонду області, без урахування площ і розташування об’єктів, жодним чином не можуть відображати функціональне значення складових природно-заповідного фонду регіону.

 

Абсолютна більшість великоплощинних об’єктів природно-заповідного фонду області належать до лісових. Дуже слабо представлені в структурі природно-заповідного фонду водно-болотні, лучні й лучно-степові екосистеми регіону. Особливо помітно це в гірській частині Карпат, де до складу великих об’єктів, таких, наприклад, як заказники “Пікуй”, “Либохорівський”, заповідне урочище “Зелемінь” та ін. належать лише землі лісфонду, до яких не належать лучні ділянки полонин, що перебувають в іншому адміністративному підпорядкуванні.

 

Така ситуація зумовлює потребу активізації створення нових територій та об’єктів природно-заповідного фонду в області з урахуванням її природно-географічного районування, територіальних особливостей рослинного покриву, флори, фауни й ландшафтів, а також перспектив розбудови екомережі як цілісної системи природних і напівприродних територій, що покликана забезпечити умовно природний перебіг процесів в екосистемах регіону, зокрема, функціонування й відтворення популяцій тварин і рослин, збереження рідкісних і зникаючих представників рослинного, тваринного світу й мікобіоти, котрі потребують охорони на регіональному, національному й міжнародному рівнях.

 

Певне зменшення темпів формування нових територій та об’єктів природно-заповідного фонду, що характерне для України загалом, значною мірою зумовлене сучасною соціально-економічною ситуацією і потребує розв’язання на державному рівні шляхом певних змін у чинному законодавстві, зокрема щодо спрощення порядку створення нових об’єктів ПЗФ в частині погодження з органами місцевого самоврядування, органами виконавчої влади, економічного стимулювання землекористувачів і землевласників до створення територій та об’єктів природно-заповідного фонду на своїх землях, передбачення у бюджетах всіх рівнів видатки для викупу земельних ділянок для наступного заповідання. На регіональному рівні ця проблема може бути частково розв’язана лише активізацією еколого-просвітницької діяльності з метою підвищення рівня природоохоронної свідомості населення, представників владних структур і бізнесових кіл.

 

Існуючий показник заповідності (відношення площі земель природно-заповідного фонду до площі області) в області, хоча й більше від середнього для України на 1,4%, проте істотно нижчий від такого для сусідніх європейських країн та середнього для Європи. З урахуванням природно-історичних та фізико-географічних особливостей регіону оптимальним на сьогодні для області слід вважати показник заповідності на рівні 10 %.

 

Значну складність вирішення цих питань зумовлює відсутність чітко визначеної стратегії розвитку заповідної справи, недосконалість системи управління на загальнодержавному й регіональному рівнях. Природно-заповідний фонд області розподілений і підпорядкований різним відомчим структурам: Мінприроді, Держкомлісу, Міносвіти й науки, органам місцевого самоврядування, різним суб’єктам господарської діяльності аж до приватних підприємців. Усе це робить на сьогодні неможливим формування належної вертикальної структури управління, яка б забезпечувала керування і контроль за формуванням та утриманням природно-заповідного фонду в регіоні.

 

Одним з кроків для подолання цієї проблеми могло б бути створення при обласній державній адміністрації науково-координаційної ради з питань координації наукових досліджень на об’єктах ПЗФ області та заходів щодо збереження біотичної та ландшафтної різноманітності. У подальшому доцільно розглянути можливість формування структур для централізованого керування об’єктами обласного підпорядкування (регіональні ландшафтні парки), за аналогом до структур, які існують, наприклад, при адміністраціях воєводств у Польщі.

 

Ускладнює стан справ відсутність єдиної системи оплати праці, соціальних гарантій та пільг, належних умов життя і праці працівників установ природно-заповідного фонду, перепідготовки професійних кадрів заповідної справи, кадрової політики і планової перепідготовки фахівців з охорони біорізноманіття. Це не дає змоги забезпечити належне виконання багатофункціональних завдань, які стоять перед заповідною справою в сучасних умовах.

 

Через недостатній рівень фінансового й матеріального-технічного забезпечення погіршується і так незадовільний стан функціонування установ природно-заповідного фонду, які фінансуються на рівні 35 % від потреб. Не забезпечується належне фінансування природоохоронних заходів, наукових досліджень, еколого-освітньої, рекреаційної діяльності, практично не виділяються кошти на капітальні видатки. Відсутність транспорту, засобів зв’язку, обладнання, службових і лабораторних приміщень, рекреаційної інфраструктури, музеїв природи та інформаційних центрів роблять неможливою реалізацію завдань щодо збереження унікальних природних комплексів та об’єктів.

 

На регіональному рівні для подолання цих проблем необхідно максимально активізувати використання відповідних коштів ОФОНПС у Львівській області, коштів місцевих бюджетів усіх рівнів, створювати максимально сприятливі умови для організації та розвитку рекреаційної та іншої господарської діяльності об’єктів природно-заповідного фонду, котра не суперечить їх природоохоронним функціям. Особливу увагу слід приділити залученню коштів міжнародних фондів та інших донорських організацій самими природоохоронними установами.

 

Відсутність необхідних державних інвестицій у розвиток національних природних парків і регіональних ландшафтних парків регіону стримує розвиток рекреаційної галузі, яка може стати основою для екологічно збалансованого (сталого) розвитку області й створення нових робочих місць з перспективою виходу на рівень самозабезпечення й самофінансування найрозвиненіших об’єктів природно-заповідного фонду. У той же час недосконалість існуючого законодавства значною мірою обмежує можливість залучення іноземних інвестицій.

 

Система державної охорони природно-заповідних територій області як і України загалом не відповідає сучасним вимогам і міжнародним стандартам. Відсутність можливості підвищення професійно-кваліфікаційного рівня працівниками служби державної охорони природно-заповідного фонду, обмеженість їхніх професійних прав і недостатня правова захищеність, відсутність служб державної охорони у штучно створених об’єктах природно-заповідного фонду (таких як парки пам’ятки садово-паркового мистецтва, ботанічні сади тощо), як і коштів на їх утримання в суб’єктів господарювання, яким вони підпорядковані, не дозволяють повною мірою забезпечити охорону природних і ландшафтно-архітектурних комплексів.

 

Недосконалість існуючої законодавчої бази щодо врегулювання питань охорони і забезпечення невиснажливого (сталого) використання природних ресурсів у межах природно-заповідного фонду, відсутність наукового обґрунтування режимів збереження природних комплексів і заходів контролю за їх дотриманням, низький загальний рівень екологічної освіти та інформованості населення призводить до нецільового використання земель природно-заповідного фонду, незаконного залучення їх для різноманітних господарських потреб, у тому числі під будівництво. Особливої гостроти набуває це питання у зв’язку зі здійсненням земельної реформи. Крім того, значну кількість земельних ділянок, на яких розташовані території та об’єкти природно-заповідного фонду, не переведено до відповідної категорії земель, а їх межі не встановлено в натурі. Зростає загроза втрати зарезервованих для подальшого заповідання цінних природних комплексів.

 

Роль природно-заповідного фонду у збереженні біотичного та ландшафтного різноманіття в умовах ринкової економіки є фундаментальною та ключовою. Тому забезпечення подальшого розвитку заповідної справи є одним з найважливіших пріоритетних напрямів довгострокової політики органів місцевого самоврядування і буде здійснюватися шляхом реалізації Регіональної цільової екологічної програми розвитку заповідної справи у Львівській області на період 2009-2020 років (далі – Програма).

 

4. Завдання і заходи

 

Головними напрямами реалізації завдань Програми є:

1. Створення і підтримання репрезентативної, функціонально цілісної та ефективно керованої системи територій та об’єктів природно-заповідного фонду в області з урахуванням потреб перспективної розбудови регіональної екомережі як складової національної екомережі.

2. Здійснення спеціальних природоохоронних заходів щодо збереження біотичного й ландшафтного різноманіття у межах територій та об’єктів природно-заповідного фонду. Обґрунтування наукових засад реалізації принципів пасивної та регульованої охорони біотичного й ландшафтного різноманіття.

3. Екологічно збалансований розвиток територій та об’єктів природно-заповідного фонду з урахуванням стратегічних завдань просторового планування розвитку окремих регіонів області.

4. Наукове забезпечення розвитку заповідної справи в області у відповідності до загальноєвропейських критеріїв і методів формування природно-заповідного фонду.

5. Підвищення фахового рівня, кадрове забезпечення та інформування громадськості у сфері заповідної справи.

 

Реалізація конкретних завдань у межах цих стратегічних напрямів реалізації Програми передбачає втілення низки практичних завдань, що спрямовані на вирішення найважливіших проблем, що стримують подальший розвиток заповідної справи в області. Це, зокрема:

1. Виявлення територій, перспективних для створення об’єктів природно-заповідного фонду різного рангу з метою забезпечення максимального рівня репрезентативності системи територій та об’єктів природно-заповідного фонду як у межах виділів природного районування області, так і в межах перспективних елементів регіональної екомережі.

2. Інвентаризація мікобіоти, флори, рослинності й фауни (їх видової різноманітності) області для подальшої оцінки об’єктної репрезентативності природно-заповідного фонду й обґрунтування вибору нових об’єктів.

3. Інвентаризація локалітетів і стану популяцій видів, що підлягають охороні на регіональному, національному й міжнародному рівнях за межами об’єктів природно-заповідного фонду з метою оцінки його функціональної репрезентативності.

4. Обґрунтування оптимальних режимів збереження біотичної репрезентативності на об’єктах природно-заповідного фонду області в умовах інтенсивного антропогенного впливу на екосистеми, в тому числі, розробка і впровадження програм щодо збереження популяцій тварин і рослин, що підлягають охороні.

5. Збільшення площі природно-заповідного фонду області до оптимального рівня (10%). Виявлення та аналіз перспективних можливостей подальшого розвитку природно-заповідного фонду області без вилучення земель і за умови зміни напрямків господарювання у відповідності з принципами концепції сталого розвитку.

6. Забезпечення координації науково-дослідної, природоохоронної та просвітницько-дидактичної роботи на територіях і об’єктах природно-заповідного фонду області.

7. Визначення довгострокових завдань науково-організаційного, функціонально-господарського та соціально-економічного розвитку й діяльності територій та об’єктів природно-заповідного фонду області й визначення суб’єктів, відповідальних за забезпечення цього розвитку й діяльності.

8. Упорядкування розподілу й цільового призначення коштів, що виділяються з ОФОНПС на розвиток територій та об’єктів природно-заповідного фонду області. Урахування частки місцевого бюджету в загальному обсязі фінансування заходів щодо збереження природних комплексів на об’єктах природно-заповідного фонду області. Поліпшення контролю за цільовим використанням коштів з ОФОНПС, що виділяються на розвиток природно-заповідного фонду області.

9. Розробка й запровадження ефективної системи управління територіями та об’єктами природно-заповідного фонду з використанням досвіду інших країн.

 

Заходи з реалізації Програми, спрямовані на виконання її головних завдань і досягнення мети, наведено у Додатку 1.

 

3.1. Створення і підтримання репрезентативної та ефективно керованої системи територій та об’єктів природно-заповідного фонду

 

Програмою передбачено, що до 2020 року в основному буде створено комплексну, репрезентативну, функціонально цілісну, ефективно керовану систему територій та об’єктів природно-заповідного фонду області, яка забезпечить значне зниження темпів втрати біорізноманіття, стане елементом екологічно-збалансованого розвитку області й сформує достатньо репрезентативну основу регіональної екомережі.

 

Передбачається, що система територій та об’єктів природно-заповідного фонду області буде поповнюватися лісовими, лучно-степовими, лучними, гірськими та спеціальними транскордонними й міжобласними природоохоронними територіями тощо. З метою подальшого розвитку мережі природно-заповідного фонду та недопущення втрати цінних у природоохоронному й науковому відношенні природних територій будуть здійснюватися заходи щодо їх резервування для наступного заповідання. Загалом, очікується зростання площі природно-заповідного фонду області до 10 % від загальної площі території області.

 

Програмою передбачається подальший розвиток системи ефективного регіонального управління, що буде здійснюватися шляхом розбудови регіонального управління заповідною справою, поліпшення управління територіями та об’єктами природно-заповідного фонду й системи регіонального контролю, зміцнення матеріально-технічної бази, поліпшення умов праці працівників установ природно-заповідного фонду області.

 

З метою підвищення рівня об’єктної та функціональної репрезентативності природно-заповідного фонду області в розрізі важливіших виділів її природно-географічного районування передбачається створення низки нових територій та об’єктів різного рангу (Додаток 2).

 

Для інформаційного забезпечення прийняття управлінських рішень буде створено систему моніторингу та забезпечено ведення регіонального кадастру (бази даних) територій та об’єктів природно-заповідного фонду на основі сучасних інформаційних технологій, зокрема географічних інформаційних систем. До управління заповідною справою, процесу прийняття рішень і здійснення контролю значно ширше залучатимуться місцеві громади й громадські організації.

 

Програма забезпечить також реалізацію на регіональному (обласному) рівні основних вимог чинних в Україні міжнародних конвенцій та угод, насамперед, Конвенції про охорону біологічного різноманіття (1992) та її Програми щодо природоохоронних територій (2004), Конвенції про захист всесвітньої культурної та природної спадщини (1972), Конвенції про водно-болотні угіддя, що мають міжнародне значення, головним чином як середовища існування водоплавних птахів (1971), Конвенції про охорону дикої флори і фауни та природних середовищ існування в Європі (1979) та Рамкової конвенції про охорону та сталий розвиток Карпат (2003) у частині положень, які стосуються розвитку та збереження природно-заповідного фонду. Серед пріоритетних видів діяльності в цьому напрямі буде формування обласних елементів міжнародних мереж природоохоронних територій, зокрема, Смарагдової мережі територій спеціального збереження Бернської конвенції, як аналога мережі територій Природа-2000 (Natura-2000) Всесвітньої мережі біосферних резерватів, мережі водно-болотних угідь міжнародного значення Рамсарської конвенції, а також подання пропозицій для нагородження Дипломом Ради Європи та включення до Списку всесвітньої природної спадщини найцінніших територій та об’єктів природно-заповідного фонду. Проводитиметься робота щодо залучення додаткових міжнародних фінансових ресурсів для впровадження заходів, передбачених Програмою.

 

У діяльності щодо формування Всесвітньої мережі біосферних резерватів пріоритетом буде створення нового транскордонного об’єкта з Польщею – на Розточчі, а також територіальний розвиток міжнародного резервату біосфери “Східні Карпати” шляхом створення національного природного парку “Верховинський” на основі РЛП “Верхньодністровські Бескиди” та заказників “Либохорівський” і “Пікуй”.

 

У рамках реалізації програми розбудови національної екомережі пріоритетом буде формування національного природного парку “Північне Поділля”, як ключового природного ядра в системі західної частини Галицько-Слобожанського національного екокоридору.

 

У ході реалізації Програми буде проводитися систематичний аналіз та обмін міжнародним досвідом та інформацією у сфері заповідної справи, забезпечено участь українських фахівців у міжнародних форумах та їх стажування за кордоном.

 

3.2. Здійснення спеціальних природоохоронних заходів щодо збереження біотичного й ландшафтного різноманіття у межах територій та об’єктів природно-заповідного фонду

 

Регіональна політика буде спрямовуватися на забезпечення збереження природних комплексів територій та об’єктів природно-заповідного фонду, призупинення до 2020 року втрати біотичного та ландшафтного різноманіття області. З цією метою буде здійснюватися поетапна інвентаризація земельних ділянок природно-заповідного фонду, а також ландшафтного та біорізноманіття, що знаходяться в їх межах, а також інвентаризація біорізноманіття області загалом з метою подальшої оцінки об’єктної та функціональної репрезентативності природно-заповідного фонду області та обґрунтування перспектив його подальшої оптимізації. Межі територій та об’єктів природно-заповідного фонду будуть винесені у натурі, установами природно-заповідного фонду будуть отримані правовстановлюючі документи на відповідні земельні ділянки, землі, на яких розташовані території та об’єкти природно-заповідного фонду, будуть зараховані до відповідної категорії земель, буде створено умови, максимально сприятливі для забезпечення збереження екосистем, видів флори, фауни та мікобіоти.

 

Здійснюватимуться заходи щодо поліпшення збереження та відновлення порушених екосистем, популяцій рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів флори, фауни та мікобіоти, рослинних угруповань, типів природних середовищ. Першочергова увага буде приділятися впровадженню науково обґрунтованих підходів до режимів збереження та менеджменту лісових, лучно-степових, водно-болотних, гірських та інших екосистем для попередження їх змін під впливом антропогенних факторів. Будуть розроблені інструктивні та методичні документи щодо здійснення регуляторних заходів у вищезазначених екосистемах. Крім того, будуть розроблені й реалізовані конкретні плани активних заходів щодо сприянню збереженню біорізоманітності в особливих для області типах екосистем (болотних та лучно-степових).

 

Планування та впровадження природоохоронних заходів має здійснюватися відповідно до Проектів організації територій установ природно-заповідного фонду, зорієнтованих на еколого-біологічні основи збалансованого керування територіями відповідно до загальноєвропейських підходів. При цьому доцільно запровадити щорічний та п’ятирічний аналізи стану виконання Проектів організації територій установ природно-заповідного фонду з подальшим коригуванням відповідних спеціальних заходів, посилити контроль за додержанням режиму територій та об’єктів природно-заповідного фонду із залученням провідних вчених, органів місцевого самоврядування, громадських організацій, засобів масової інформації тощо.

 

Одним із пріоритетних напрямів у впровадженні природоохоронних заходів є формування дієвої служби регіональної охорони природно-заповідного фонду, підготовка і перепідготовка кадрів, придбання відповідного оснащення, зброї та поліпшення матеріально-технічного забезпечення згідно з сучасними вимогами. Доцільно розглянути можливі на регіональному (обласному) рівні механізми забезпечення охороною територій та об’єктів природно-заповідного фонду, для управління якими не створюються спеціальні адміністрації, у тому числі й штучно створених.

 

Окрім цього, у межах територій та об’єктів природно-заповідного фонду необхідно виконати заходи щодо забезпечення захисту природних комплексів від пожеж, аварій, запровадити контроль за інвазійними видами флори й фауни.

 

3.3. Сталий (екологічно збалансований) розвиток територій

та об’єктів природно-заповідного фонду

 

Сталий (екологічно збалансований) розвиток територій та об’єктів природно-заповідного фонду має бути забезпечено шляхом упровадження науково обґрунтованих, сучасних методів управління природними ресурсами, що базуються на екосистемному підході, підтримання і відновлення традиційних, природозберігаючих технологій природокористування та екологізації місцевої економічної діяльності. Природоохоронні технології будуть спрямовані на підвищення природної стабільності й стійкості екосистем.

 

Необхідно враховувати інтереси природно-заповідного фонду в бюджетному процесі та суспільно-економічному плануванні регіонів (області, адміністративних районів), їх впливу на процес прийняття рішень у цих сферах.

 

Основою сталого (екологічно збалансованого) розвитку установ природно-заповідного фонду та прилеглих до них територій має стати впровадження нових, екологічно безпечних видів господарської діяльності, насамперед соціально зорієнтованих.

 

Рекреаційна та оздоровча діяльність має здійснюватися на підставі аналізу інвестиційних можливостей конкретних заповідних територій, розвитку обсягів та асортименту існуючих платних послуг, поліпшення їх якості.

 

З метою сприяння розвитку рекреаційної та оздоровчої діяльності у межах установ природно-заповідного фонду необхідно:

– оптимізувати рекреаційне використання територій та об’єктів природно-заповідного фонду, визначити допустимі рекреаційні навантаження на природні комплекси в кожному конкретному випадку, можливі види рекреації та контроль за дотриманням цих норм;

– сприяти розвитку спеціальних видів туризму, зокрема: спостереження за тваринами, походи маршрутами історичних і літературних героїв, “наодинці з природою” тощо;

– забезпечити реалізацію економічних проектів установ природно-заповідного фонду у сфері рекреації та інших видів господарської діяльності в тих її формах, що не руйнують і не пошкоджують навколишнє природне середовище;

– сприяти широкому залученню місцевого населення до рекреаційної діяльності, у тому числі до сільського та екотуризму;

– рекламувати рекреаційні можливості установ природно-заповідного фонду;

 

Реалізація цих напрямів забезпечить створення сприятливих умов для відпочинку та оздоровлення населення в природних умовах, сталий розвиток громад та регіону, створення нових робочих місць.

 

3.4. Наукове забезпечення розвитку заповідної справи

 

Наукове забезпечення розвитку заповідної справи буде здійснюватися шляхом встановлення державного (на рівні області – з боку Державного управління охорони навколишнього природного середовища) замовлення установам природно-заповідного фонду, науково-дослідним установам області, вищим навчальним закладам у формі укладання договорів на виконання відповідних науково-дослідних робіт з їх оплатою з ДФОНПС та ОФОНПС у Львівській області. Це дасть змогу постійно отримувати науково обґрунтовані рекомендації щодо збереження, відтворення і сталого використання унікальних природних комплексів, рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення видів рослин, тварин і грибів. Необхідно запровадити формування централізованої бази даних щодо стану біорізноманіття області із залученням результатів досліджень за програмою Літопису природи, виконання цільових науково-дослідних тем тощо з регулярним аналізом результатів для визначення поточних і прогнозних змін біорізноманіття на природно-заповідних територіях. З цією метою необхідно всебічно сприяти переходу на електронно-цифрові форми збереження та опрацювання інформації, що спростить і розширить доступ до неї, дозволить оперативно розв’язувати гострі природоохоронні проблеми.

 

Програмою передбачається виконання наукових заходів щодо інвентаризації біотичного й ландшафтного різноманіття, екологічного моніторингу та здійснення проблемних досліджень у межах територій та об’єктів природно-заповідного фонду, активізація наукової роботи в природному заповіднику та національних природних парках, а також на територіях, що з ними межують.

 

Будуть здійснені заходи щодо консолідації наукових сил установ природно-заповідного фонду області, наукових установ регіону, вищих навчальних закладів та інших профільних установ та організацій, які формують систему галузевої природно-заповідної науки в регіоні. Доцільно створити оперативний міжвідомчий центр забезпечення науково-аналітичних, кадастрових і моніторингових робіт, формування єдиної системи методичного керівництва науковими дослідженнями на територіях та об’єктах природно-заповідного фонду регіону на базі профільного Інституту екології Карпат НАН України, у структурі якого є відповідні підрозділи й фахівці з широким залученням до співпраці провідних спеціалістів інших наукових закладів регіону.

 

Пріоритетними напрямами наукового забезпечення розвитку заповідної справи будуть такі:

– розроблення наукових обґрунтувань щодо створення нових та розширення існуючих заповідних територій;

– дослідження факторів та причин, що зумовлюють деградацію природних екосистем, розвиток наукових засад щодо попередження, зменшення негативних впливів і відновлення екосистем та напрацювання відповідних рекомендацій;

– створення науково-методичної бази для здійснення природоохоронних заходів;

– розвиток науково-теоретичного та практичного обґрунтування організації території природних заповідників і біосферних резерватів, національних природних і регіональних ландшафтних парків, функціонального зонування їх територій;

– урахування у різних секторах економічної діяльності завдань збереження біорізноманіття, у т.ч. під час рекреаційного використання територій;

– розроблення наукових методів сталого господарювання в межах територій та об’єктів природно-заповідного фонду.

 

3.5. Підвищення фахового рівня, кадрове забезпечення та інформування громадськості у сфері заповідної справи

 

Удосконалення системи екологічної просвіти щодо збереження та розвитку природно-заповідного фонду здійснюватиметься шляхом активізації підготовки й видання науково-популярної друкованої продукції (буклетів, плакатів, брошур тощо). Цю продукцію необхідно активно поширювати в навчальних закладах усіх рівнів.

 

Необхідно сприяти на обласному рівні відкриттю навчальної та наукової спеціалізації «заповідна справа» в провідних вищих навчальних закладах області, перш за все на географічному й біологічному факультетах Львівського національного університету імені Івана Франка, а також у Національному лісотехнічному університеті України, запровадження якої дозволить розпочати перепідготовку (підвищення кваліфікації) фахівців у цій галузі.

 

Доцільно запровадити цикли робочих нарад співробітників об’єктів природно-заповідного фонду області з обміну досвідом щодо моделей природоохоронно-господарської діяльності об’єктів природно-заповідного фонду на базі цих об’єктів із залученням провідних фахівців галузі з різних науково-дослідних установ і навчальних закладів.

 

Для підвищення обізнаності та екологічної свідомості громадськості, просвіти й розвитку екологічної культури населення, з метою підтримки збереження природно-заповідного фонду необхідно створити й регулярно підтримувати діяльність системи еколого-просвітницьких центрів на базі заповідника, національних природних і регіональних ландшафтних парків, загальноосвітніх середніх шкіл, природоохоронних неурядових організацій, державних підприємств лісового господарства тощо.

 

Розвиток екологічної просвіти повинен здійснюватися за підтримки з боку органів місцевого самоврядування і державних адміністрацій усіх рівнів.

 

Для цього необхідно:

– започаткувати обласне науково-популярне періодичне видання природоохоронного змісту, сприяти випуску серії довідників, буклетів, навчальних, методичних та інших видань;

– створити систему літніх дитячих екологічних таборів на базі установ природно-заповідного фонду із залученням молоді до здійснення природоохоронних заходів;

– активізувати інформування населення щодо необхідності збереження біорізноманіття в засобах масової інформації, під час проведення природоохоронних кампаній, за допомогою екологічної реклами, доцільно започаткувати на обласному радіо й телебаченні відповідні програми з визначеною періодичністю виходу в ефір;

– сприяти ініціативам громадськості щодо збереження біорізноманіття, розвитку й поширення екологічного руху, традиційного природокористування;

– активізувати популяризацію елементів місцевої народної культури й традицій, спрямованих на збереження живої природи.

 

4. Очікувані результати, ефективність Програми

 

Виконання Програми дасть змогу створити оптимальну систему збереження ландшафтного та біорізноманіття в межах природно-заповідного фонду Львівської області.

 

Виконання Програми забезпечить:

збільшення площі природно-заповідного фонду області до 10 % від загальної площі території Львівської області (Додаток 2);

поліпшення управління заповідною справою;

соціально-економічний розвиток установ природно-заповідного фонду;

збереження генофонду рослинного і тваринного світу;

запобігання використання територій та об’єктів природно-заповідного фонду не за їх цільовим призначенням;

проведення необхідних прикладних наукових досліджень у сфері заповідної справи;

стале природокористування в межах територій та об’єктів природно-заповідного фонду;

поліпшення фінансового забезпечення розвитку заповідної справи;

формування системи екологічної просвіти та підвищення фахового рівня, залучення до управління у сфері заповідної справи висококваліфікованих кадрів;

створення рекреаційної бази в установах природно-заповідного фонду, розвиток екотуризму з метою відпочинку та оздоровлення населення;

підвищення екологічної поінформованості населення, залучення його широких верств до розв’язання екологічних проблем і процесу прийняття рішень;

розбудову регіональних елементів Всесвітньої мережі біосферних резерватів та мережі водно-болотних угідь міжнародного значення;

виконання на регіональному (обласному) рівні міжнародних конвенцій та угод, активізацію участі Львівської області в міжнародному співробітництві з питань охорони навколишнього природного середовища.

 

Доцільно кожні п’ять років здійснювати узагальнення результатів виконання Програми, оцінку ходу її реалізації, коректування та детальне планування діяльності щодо реалізації Програми на наступні п’ять років.

 

5. Обсяги та джерела фінансування

 

Фінансове забезпечення виконання Програми здійснюватиметься за рахунок коштів місцевого бюджету, у тому числі обласного фонду охорони навколишнього природного середовища, власних надходжень установ природно-заповідного фонду, кошти суб’єктів господарювання інвестиції, гранти, спонсорська допомога та інші джерела у відповідності до чинного законодавства.

 

Реалізація заходів щодо створення і підтримки репрезентативної та ефективно керованої системи територій та об’єктів природно-заповідного фонду Львівської області (Додаток 1, завдання 1) здійснюватиметься за рахунок коштів обласного фонду охорони навколишнього природного середовища, для чого доцільно створити спеціальну місцеву бюджетну програму «Розвиток заповідної справи».

 

Фінансування спеціальних природоохоронних заходів щодо збереження біотичного й ландшафтного різноманіття у межах територій та об’єктів природно-заповідного фонду (Додаток 1, завдання 2) проводитиметься за рахунок коштів обласного фонду охорони навколишнього природного середовища. Фінансування установ природно-заповідного фонду загальнодержавного значення здійснюватиметься за рахунок коштів загального фонду державного бюджету через головних розпорядників коштів та спеціального фонду державного бюджету (власних надходжень установ природно-заповідного фонду). Крім того будуть залучені кошти суб’єктів господарювання, землевласників та землекористувачів.

 

Фінансування заходів щодо забезпечення сталого (екологічно збалансованого) розвитку територій та об’єктів природно-заповідного фонду буде здійснюватися за рахунок коштів обласного фонду охорони навколишнього природного середовища, коштів суб’єктів господарювання, землекористувачів та землевласників (Додаток 1, завдання 3).

 

Наукове забезпечення розвитку заповідної справи (Додаток 1, завдання 4) буде фінансуватися із загального фонду державного бюджету з відповідних існуючих бюджетних програм із врахуванням завдань Програми в рамках планової науково-дослідної тематики об’єктів природно-заповідного фонду області й науково-дослідних установ, обласного фонду охорони навколишнього природного середовища.

 

Заходи із формування системи екологічної просвіти, кадрового забезпечення та інформування громадськості у сфері заповідної справи  фінансуватимуться за рахунок коштів обласного фонду охорони навколишнього природного середовища (Додаток 1, завдання 5).

 

Заходи щодо створення та збереження територій та об’єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, для управління якими не створюються спеціальні адміністрації, будуть здійснюватися за рахунок коштів землекористувачів та місцевих фондів охорони навколишнього природного середовища.

 

Створення, утримання та здійснення природоохоронних та інших цільових заходів у межах територій та об’єктів природно-заповідного фонду місцевого значення здійснюватиметься за рахунок коштів місцевих бюджетів і місцевих фондів охорони навколишнього природного середовища та інвестицій.

 

Під час розрахунку обсягів фінансування Програми, за основу приймали площу природно-заповідного фонду та видатки на утримання установ природно-заповідного фонду, передбачені у Державному бюджеті на 2007 рік. При цьому, видатки на 1 га площі, мають складати в середньому 89,01 грн. щороку з урахуванням індексу інфляції.

 

Додаток 1 Завантажити


Додаток 2 Завантажити