Департаментом екології та природних ресурсів облдержадміністрації ведеться робота над створенням національного природного парку «Бойківщина»

Департаментом екології та природних ресурсів облдержадміністрації ведеться робота над створенням національного природного парку «Бойківщина»
Указом Президента України «Про заходи щодо дальшого розвитку заповідної справи в Україні», розвиток заповідної справи визнано одним із найважливіших пріоритетів довгострокової державної політики. Цей пріоритет незмінний, що підтверджується позицією уряду і Президента України. Зокрема, Державною стратегією регіонального розвитку на період до 2020 року передбачено збільшення відсотка заповідності у Львівській області до 19,1 (на сьогодні цей показник становить 7,2 %).

Практика свідчить, що заповідання, як метод територіальної охорони природи, на сьогодні залишається головною гарантією збереження генофонду живої природи, унікальних природних екосистем, ландшафтів і є складовою системи забезпечення конституційного права людини на безпечне довкілля.

         Охорона природи особливо актуальна для густозаселеної Львівської області, розташованої у басейнах транскордонних рік - Дністра, Сяну та Західного Бугу. Область посідає особливе місце серед інших областей України, оскільки вздовж її території на відстані понад 271 км проходить державний кордон з Республікою Польща. Це не лише унікальний у природничому та ландшафтно – географічному відношенні край, а й важливий культурний осередок Галичини.

Заповідна страва на території Львівської області має давню історію, оскільки саме на її теренах ще 1886 року орнітологом, краєзнавцем і природоохоронцем графом В. Дідушицьким (засновником Природознавчого музею у Львові)  було створено один з перших у Європі й перший на теперішніх теренах України природний резерват – Пам’ятку Пеняцьку (територія теперішнього Бродівського району) у природному буковому пралісі площею 40 моргів. Парламент Австро-Угорщини офіційно затвердив його як «Пам’ятку Пеняцьку».

Чималу роль щодо збереження природи відіграла церква, зокрема, Митрополит Андрей Шептицький. Духовенству греко-католицької церкви він видав спеціальне розпорядження забезпечити надійну охорону пам’ятних дерев при церквах, монастирях, на цвинтарях та приходствах. З ініціативи Митрополита в Горганах на площі 263 га був створений кедровий заповідник «Яйце», який існує й зараз. Він підтримував також ідею створення в Карпатах національного парку.

Належну увагу приділяли українські гетьмани збереженню цінних дубових лісів, в яких заготовлялась деревина для військових укріплень та козацьких човнів. Богдан Хмельницький указом від 5 червня 1656 р. заборонив «робити шкоду» в лісах Максаківського монастиря. Гетьман Іван Скоропадський видав 12 липня 1721 р. спеціальний Указ щодо припинення рубки Елинської діброви Троїцько-Іллінського монастиря в околицях Чернігова. У 1721 р. гетьман Данило Апостол наклав заборону на рубку лісу «для потреб ґуралень». Ці та інші документи свідчать про мудрість керівників нашої держави щодо збереження природних багатств.

Багато прикладів шанобливого ставлення до окремих пам’яток природи і з боку місцевого населення. На Львівщині в околицях села Підгірне на одному з пагорбів охороняються пам’ятні дерева «Дуби Богдана Хмельницького», де за народним переказом був розташований штаб гетьмана в час облоги Львова в 1648. У селі Кульчиці Дрогобицького району, де народився Петро Сагайдачний, охороняється віковий пам’ятний дуб гетьмана українського козацтва.

Ландшафтне та природно-географічне різноманіття Львівської області зумовило створення на її території значної кількості об’єктів природно-заповідного фонду. На території Львівщини функціонує 3 заповідних об’єктів загальною площею 155,8 тис га, що складає  7,2 % площі області.

Для розвитку рекреаційної і туристичної діяльності створена мережа національних природних парків. У справі обґрунтування розширення природно-заповідного фонду значна заслуга належить львівським вченим, громадським природоохоронним організаціям.

Ці об’єкти і займають найбільшу площу в структурі природно-заповідного фонду області національні природні парки - Сколівські Бескиди та Яворівський та Північне Поділля – 58,4 тис. га, або більше 39 % загальної площі територій та об’єктів ПЗФ.

Існуючий показник заповідності (відношення площі земель природно-заповідного фонду до площі області) в області, хоча й більше від середнього для України на 1,4%, проте істотно нижчий від такого для сусідніх європейських країн та середнього для Європи. З урахуванням природно-історичних та фізико-географічних особливостей регіону оптимальним на сьогодні для області слід вважати показник заповідності на рівні 14 %.

Зважаючи на це, провідні науковці Львівщини розробили Регіональну програму розвитку заповідної справи у Львівській області до 2020 року, результатом втілення якої має стати збільшення площі природно-заповідного фонду області до 14 %, що є середнім показником для країн Центральної і Східної Європи.

   Проектований національний природний парк «Бойківщина»

Ідея створення національного природного парку в Карпатському регіоні, саме на території Турківського районі неодноразово піднімалась у наукових колах Львівщини.

У 2013 році ініціатором створення такого об’єкту виступила Турківська районна державна адміністрація та Турківська районна рада, які листом від 10.10.2013 №951-02.32 клопотали перед Мінприроди України щодо створення парку. Ідея була підтримана лісогосподарськими підприємствами та органами місцевого самоврядування (протокол наради в м. Турка від 20.10.2014 року).

Враховуючи погодження клопотання Мінприроди, департаментом забезпечено розробку Проекту створення національного природного парку „Бойківщина”.

Розробником проекту створення парку виступає Інститут екології Карпат НАН України, керівник проекту Марискевич Оксана Георгіївна, зав. лабораторії ґрунтів, кандидат біологічних наук.

Чому саме тут?:

  1. Природнича складова. Високий рівень біорізноманіття. За попередніми даними, на території росте  понад 750 видів судинних рослин, з яких майже 50 рідкісні й підлягають охороні. Поширено 174 види тварин, з яких майже 40 рідкісні й підлягають охороні.
  2. Наявність пам’яток історії та культури додає території перспективності для розвитку рекреації та туризму, що має важливе значення для покращення соціально-економічної ситуації в регіоні.
  3. Особливе бальнеологічне значення джерел унікальних мінеральних вод, зокрема, у Розлучі. Наявна інформація, що такі джерела є й на інших територіях, але це  недостатньо досліджено.
  4. Тут природна колиска етнічної спільноти бойків. Завдяки характерним рисам бойки зберегли свою етнічну ідентичність, про що дізнається широке коло завдяки всесвітнім Бойківським фестивалям.

КЛЮЧОВЕ: інструмент для соціально-економічного розвитку регіону

Правові підстави створення національного природного парку «Бойківщина»:

1.Закон України “Про основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2020 року”

2. Розпорядження КМУ «Про схвалення концепції Загальнодержавної програми розвитку заповідної справи на період до 2020 року»

3. Рамкова конвенція про охорону та сталий розвиток Карпат

4. Регіональна програма розвитку заповідної справи у Львівській області на 2009-2020 роки

5.  Стратегія розвитку Львівської області до 2020 року

6. Програма охорони навколишнього природного середовища Львівської області на 2016-2020 роки

Що зроблено?

1. Підготовлено клопотання щодо створення національного природного парку «Бойківщина».

2. Мінприроди України погоджено клопотання щодо національного природного парку «Бойківщина».

3. Попередньо підібрано території, які пропонується включити до складу парку та підготовлено картографічний матеріал.

4. Проведено семінар з власниками та постійними користувачами територій, які пропонується включити до складу парку.

5. Одержано погодження ОКС ЛГП «Галсільліс».

6. За поданням департаменту Львівською обласною радою прийнято рішення про підтримку створення парку, включення до його складу земель ОКС ЛГП «Галсільліс» та звернення до Держлісагентства України про погодження включення до складу парку земель Боринського та Турківського держлісгоспів.

До НПП «Бойківщина» планується включити землі площею16022,76 га.
  З них із вилученням 7116,76 га та без вилучення 8906 га, а саме:

Власники, користувачі земельних ділянок

Загальна площа, га

Без вилучення, га

З вилученням, га

1.

ДП «Боринський лісгсоп»

9530

4770

4760

2.

ДП «Турківський лісгосп»

1563

-

1563

3.

ЛДП ОКС ЛГП «Галсільліс»

4073

1490

2583

4.

Землі запасу с/р (за межами населених пунктів):

Верхньогусиненська

Головська

Кривківська

Верхньовисоцька

Либохорівська

856,76

201,33

44,45

40,35

13,09

557,54

Всього

16022,76

7116,76

8906

Важливо!!!

З площі 16022,76 га статус заповідної території має 8588 га (у межах ДП Турківського та Боринського ЛГ землі площею 6118,2 га та у межах ЛДП ОКС ЛГП Галсільліс – 2469,8 га).

Правда і «легенди» про національний природний парк

  1. Заберуть землі…

Парк «Бойківщина» буде природоохоронним об’єктом загальнодержавного значення. Це державна установа. Його створення унеможливить передачу цих земель у приватну власність (що особливо важливо в час, коли все частіше ведеться мова про передачу лісів у концесію).

Проектований парк охоплює територію Турківського району загальною площею 16,02 тис. га, у тому числі 8,91 тис. га планується надати у постійне користування, решта увійде до складу парку без вилучення у землевласників і землекористувачів.

94,7 % території проектованого парку – це ліси підприємств Львівського обласного управління лісового та мисливського господарства та ОК ЛГП “Галсільліс” і лише 5,3 % - землі запасу сільських рад, частина яких вже заповідана, інша частина – водоохоронні зони річок, болота, які не використовуються в сільському господарстві але представляють цінні території в частині збереження біорізноманіття. Попередні погодження лісокористувачі надали.

Що таке національний природний парк?

Національний природний парк є природоохоронною, рекреаційною, культурно-освітньою, науково-дослідною установою загальнодержавного значення !, що створюється з метою збереження, відтворення, ефективного та різнобічного використання природних комплексів та об'єктів, які мають особливу природоохоронну, оздоровчу, історико-культурну, наукову, освітню та естетичну цінність.

Основні завдання, які покладаються на національні природні парки:

-               збереження цінних природних та історико-культурних комплексів і об'єктів;

-               створення умов для організованого туризму, відпочинку та інших видів рекреаційної діяльності в природних умовах з додержанням режиму охорони заповідних природних комплексів та об'єктів;

-               проведення наукових досліджень природних комплексів та їх змін в умовах рекреаційного використання, розробка наукових рекомендацій з питань охорони навколишнього природного середовища та ефективного використання природних ресурсів;

-               проведення екологічної освітньо-виховної роботи.

“Господарі цієї землі мають право знати, як такі зміни (створення парку) позначаться на їхньому житті”.

 

Позитивні сторони створення парку:

-         чисте довкілля, збереженість природних ресурсів;

-         збереженість культурних та господарських традицій;

-         невиснажливе використання лісових ресурсів шляхом переведення лісів з категорії експлуаційні у категорію природоохоронні;

-         забезпечення функціонування транскордонного екологічного коридору для великих ссавців, зокрема зубрів, популяція яких за рахунок реінтродукції з країн ЄС формується на території НПП «Сколівські Бескиди» (від 2009 р. до 2016 р. чисельність вільноживучого стада збільшилася в 2 рази та становить 28 особин);

-         нові робочі місця (орієнтовно 40- 60);

-         поступлення в місцеві бюджети з Державного бюджету (установа загальнодержавного значення);

-         сприяння розвитку туризму, розвиток підприємництва, пов’язаного з екотуризмом;

-         увага світової спільноти, інвестиційна привабливість території;

-         якісна екологічна освіта та екологічне виховання;

з урахуванням перспективи відкриття переходу Боберка-Журавін (п. 21 додатку 2 Державної програми транскордонного співробітництва на 2016-2020 роки) забезпечить найкоротшу дорогу з Польщі до української частини Карпат, що сприятиме розвитку туризму та перерозподілу туристичних потоків Карпатського регіону між польською та українською частиною (Бещадський парк народовий протягом 2016 року відвідало понад 500 тис. туристів).

Сьогодні у регіоні ліс – годувальник. Тут збирають гриби, ягоди, заготовляють дрова на зиму, деревину на будівельні та інші потреби. А що буде завтра? Ніхто не знає, що це буде за парк, хто ним користуватиметься”.

Відповідно до ст. 4 Закону України “Про природно-заповідний фонд України” території природних заповідників, заповідні зони біосферних заповідників, землі та інші природні ресурси, надані національним природним паркам, є власністю Українського народу.

Тому настороженість місцевого населення щодо заборони збирання грибів, ягід є безпідставною, оскільки закон регламентує лише промисловий збір та заготівлю. У такому випадку зацікавлені особи, підприємства повинні отримати спеціальний дозвіл. Для особистих потреб населення збирати гриби та ягоди дозволяється без обмежень (крім заповідної зони). Щодо заготівлі дров, деревини, то в будь-якому випадку таке використання природних ресурсів відбувається на підставі відповідних дозволів підприємств лісового господарства та за відповідну оплату. Ніхто ж не йде до лісу і не вирубує на свій розсуд деревину. Оскільки, основна частина парку – це буде господарська зона з традиційним господарюванням, то на цій території дозволяється проводити рубки лісу, в тому числі й головного користування. Тому населення не відчує браку деревини чи дров.

Тут необхідно пояснити, що на території проектованого НПП “Бойківщина” з урахуванням цінностей природних комплексів та об'єктів, буде встановлено диференційований режим щодо його охорони, відтворення та використання згідно з функціональним зонуванням у наступному співвідношенні:

заповідна зона (до 10%) - призначена для охорони та відновлення найбільш цінних природних комплексів (орієнтовною площею 1000 га). В даному випадку це будуть території, які вже є заповіданими;

зона регульованої рекреації (5-10%) - в її межах проводяться короткостроковий відпочинок та оздоровлення населення, огляд особливо мальовничих і пам'ятних місць;

зона стаціонарної рекреації (1-5%) - призначена для розміщення готелів, мотелів, кемпінгів, інших об'єктів обслуговування відвідувачів парку;

господарська зона (75-80%) - у її межах проводиться господарська діяльність, спрямована на виконання покладених на парк завдань, знаходяться населені пункти, об'єкти комунального призначення парку, а також землі інших землевласників та землекористувачів, включені до складу парку, на яких господарська діяльність здійснюється з додержанням загальних вимог щодо охорони навколишнього природного середовища, ведеться традиційне господарювання.

При зонуванні парку в обов’язковому порядку враховуються інтереси землевласників та землекористувачів, місцевого населення, місцевих мисливських організацій.

З метою участі громадськості у діяльності парку, створюється дорадчий орган - науково-технічна рада національного природного парку, яка складається із представників, наукових, освітніх установ, представників землекористувачів,   громадськості, державних установ тощо.

Заборона полювання

Відповідно до вимог ст. 16, 21, 24, 26 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» та ст. 20 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» на територіях та об'єктах природно-заповідного фонду, в тому числі в межах національних природних парків мисливство заборонено.

Важливо!!! Ведення мисливського господарства має щонайменше 2 складові: 1)полювання і 2)заходи, спрямовані на відтворення мисливських тварин.

Нагадування! З площі 16022,76 га статус заповідної території має 8588 га. Тобто станом на сьогодні на цій території полювання заборонене.

Відповідно до ст. 1, 27 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» мисливське господарство є сферою суспільного виробництва, одним з основних завдань якого є охорона диких тварин та відтворення мисливських тварин, а користувачі мисливських угідь зобов’язані здійснювати комплекс заходів, спрямованих на охорону та відтворення мисливських тварин, збереження і поліпшення середовища їх перебування. 

Враховуючи вищенаведене, заборона мисливства в межах об’єктів природно-заповідного фонду не означає заборону комплексу заходів щодо охорони та відтворення та примноження об'єктів тваринного світу як мисливських так і рідкісних та занесених до Червоної книги України видів тварин.

            Діюче законодавство зобов’язує користувачів мисливських угідь створювати відтворювальні ділянки, які повинні становити не менше 30% загальної площі угідь. Це території, на яких полювання заборонено.

            Тобто, абсолютно цивілізовано можна поєднати створення парку та проектування відтворювальних ділянок. 

І наостанок. Заповідні території цілком слушно називають «лабораторіями природи». Адже в них сконцентрований її багатотисячолітній спадок біорізноманіття, який треба використовувати в різних сферах природокористування та відтворення відновних природних ресурсів. Заповідні об’єкти слугують природною базою для екологічного моніторингу за природними і антропогенними змінами у довкіллі, а також місцем для екологічної освіти, проходження навчальної практики студентами вищих та середніх навчальних закладів.

         До справи збереження природних ресурсів та унікальних природних екосистем і ландшафтів доклали зусилля різні природоохоронні державні установи, громадські організації та кілька поколінь науковців, які розглядали природну спадщину як національне багатство. Його подальше збереження буде успішним лише за активної участі громадськості, яка повинна усвідомити, що людина є частиною споконвічної природи як сфери її життєвого середовища. Використовуючи природні ресурси і дбаючи про їх відновлення треба думати не лише про задоволення власних потреб, але й потреб наступних поколінь. В цьому полягає історична мудрість народу, який дбає про майбутнє.

Україна готується до вступу в Європейський Союз. При входженні до Європейської спільноти ми повинні керуватись не лише загальноприйнятими демократичними і економічними вимогами, але й міжнародними екологічними критеріями в галузі охорони навколишнього середовища.

         А надійне збереження довкілля буде забезпечене тоді, коли за справу охорони природи вболіватиме широка, екологічно свідома і відповідальна громада.